На «тонкому льоду» статутів

Товариствам, які не встигли оновити статути, доведеться послуговуватися виключно законодавчим регулюванням.

17 червня 2019 року закінчується перехідний період для приведення статутів товариств у відповідність до нового закону. До цієї дати положення статуту, що не відповідають цьому закону, залишалися чинними, якщо не суперечили законодавству станом на 17.08.2018. Це правило не застосовується після внесення змін до статуту.

Останні дні для змін

Прийняття закону «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 6.02.2018 №2275-VIII було гучною подією у житті суб’єктів господарювання. Адже він докорінно змінив правила їхньої діяльності.

Водночас був передбачений річний період, упродовж якого статути товариств, що не узгоджуються з новим актом, зберігають силу в частині, що відповідає законодавству станом на день набрання чинності законом №2275-VIII. При цьому до 17.06.2019 звільняються від сплати адміністративного збору за реєстрацію змін до статуту у зв’язку з приведенням його у відповідність до закону.

Модельний статут товариства також потребував значних змін. Так, 28.04.2019 набрала чинності постанова Кабінету Міністрів «Деякі питання дерегуляції господарської діяльності» від 27.03.2019 №367 у частині затвердження модельного статуту ТОВ.

Згода на значні правочини

Однією із численних новел стали значні правочини, яким присвячені стст.45, 46 закону №2275-VIII: «Рішення про надання згоди на вчинення правочину, якщо вартість майна, робіт або послуг, що є предметом такого правочину, перевищує 50% вартості чистих активів товариства станом на кінець попереднього кварталу, приймаються виключно загальними зборами учасників».

Такі норми викликають низку запитань. Наприклад, чи можна в статуті по-іншому урегулювати це питання, зокрема уповноважити директора підписувати договори на будь-які суми (що особливо актуально, якщо учасник є одночасно директором)?

Проте диспозиція статті побудована таким чином, що вирішення цього питання на розсуд учасників товариства не допускається. Хоча в ситуації, коли потрібно узгоджувати майже кожну угоду, така норма значно ускладнює діяльність товариств. Можливо, судова практика удосконалить застосування згаданої норми й адаптує її під реалії.

Якою ж буде доля договору, укладеного з порушенням (перевищенням повноважень) з боку виконавчого органу? Він може бути визнаний недійсним із зазначених підстав, якщо буде встановлено, що контрагент юридичної особи за договором діяв недобросовісно і нерозумно. Тобто знав або не міг не знати про обмеження повноважень щодо представництва товариства. Така позиція відповідає практиці Верховного Суду (постанова від 30.01.2019 у справі №127/7798/17).

Також ВС підтримує позицію, що контрагент знає (або повинен знати) про обмеження повноважень цієї особи, якщо:

 

  • такі обмеження передбачені законом;
  • відомості про відповідні обмеження є у відкритому доступі на офіційному веб-сайті розпорядника Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб — підприємців.

Якщо договір містить умову (пункт) про підписання його особою, яка діє на підставі статуту підприємства чи іншого документа, що встановлює повноваження зазначеної особи, то це свідчить про обізнаність іншої сторони договору з таким статутом (іншим документом) у частині, яка стосується відповідних повноважень. У такому разі суд не може брати до уваги посилання цієї сторони на те, що їй не було відомо про обмеження повноважень представника її контрагента (постанова ВС від 2.04.2019 у справі №904/2178/18).

Отже, укладаючи договори, слід бути обачними та отримати згоду вищого органу товариства, а також проконтролювати свого контрагента, щоб у майбутньому така обставина не стала підставою для визнання правочину недійсним. Адже ці обмеження прямо передбачені законом.

Субсидіарна відповідальність

Керівникам товариств також варто пам’ятати про відповідальність за наслідки своєї роботи. За загальним правилом, учасник (засновник) юридичної особи не відповідає за її зобов’язаннями, а от керівник може.

Якщо вартість чистих активів товариства знизилася більш як на 50% порівняно із цим показником станом на кінець попереднього року, виконавчий орган товариства скликає загальні збори учасників, які мають відбутися протягом 60 днів з дня такого зниження.

У разі порушення обов’язку, передбаченого ч.3 ст.31 закону, та визнання товариства банкрутом до закінчення трирічного строку з дня зниження вартості чистих активів члени виконавчого органу солідарно несуть субсидіарну відповідальність за зобов’язаннями товариства.

Нагадаємо, що відповідно до ч.2 ст.619 Цивільного кодексу суть субсидіарної відповідальності полягає в тому, що до пред’явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред’явити вимогу до основного боржника.

Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не отримав від нього в розумні строки відповіді на пред’явлену вимогу, кредитор може пред’явити її в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність.

Судової практики із цього питання поки що немає. Проте керівникам товариств варто мати на увазі умови настання та обсяг своєї відповідальності.

TOP
sitemap
Структура сайту