Онлайн-голосування в Україні: чи реально запровадити?

Гліб Сегида, керуючий партнер Pravovest Law Firm для Mind.ua

На проведення виборів президента і парламенту в 2019 році держава Україна витратить майже 5 млрд гривень. Це гроші на друк бюлетенів, оплата праці співробітників виборчих комісій, оренда приміщень для розміщення виборчих дільниць, ведення реєстру виборців і т.д. При цьому на підведення підсумків у ЦВК пішло більше тижня, хоча електронні протоколи були отримані вже через пару днів після голосування. Так може нам варто йти в ногу з часом і переходити на електронне голосування?

З огляду на досить активний рух і вже реалізовані ініціативи Міністерства юстиції щодо відкриття доступу до електронних реєстрів – Інтернет-голосування в Україні досить реально.

Я впевнений, що якщо люди роблять операції з купівлі-продажу нерухомості та корпоративних прав в електронній формі, отримуючи на руки просто папірець з довідкою з реєстру, то і голосувати на виборах в онлайн-режимі вони будуть готові. Все-таки віддати десятки тисяч доларів за права на квартиру в електронному реєстрі набагато більш відповідальний крок, ніж поставити галочку в формі для голосування.

На користь готовності людей і своєчасності онлайн-голосування говорять і цифри Національного банку. За 2018 рік українці зробили безготівкових операцій за своїми банківськими картками на суму майже 1,3 млрд гривень. На розрахунки «папірцями» довелося майже 1,6 млрд гривень. Тобто розрахунками оцифрованими гривнями ми користуємося вже майже так само активно, як і фізичними купюрами.

Українські міста переходять на електронні квитки для оплати проїзду в громадському транспорті.

Понад 100 тисяч жителів України зайняті в ІТ-галузі та випускають продукти і надають послуги для замовників з усього світу.

Так чому, маючи такі вихідні дані, в Україні не ведеться активно дискусія про перехід до онлайн-голосування?

Юридичне питання

У січні 2018 року Кабмін схвалив Концепцію розвитку цифрової економіки і суспільства України на 2018-2020 роки. Серед іншого, в документі згадується і електронне голосування.

Також норми про системах електронного голосування є і в новому Виборчому кодексі. Втім, перспектив прийняття цього кодексу в 2019 році поки небагато.

На думку експертів, затягування прийняття цього кодексу відбувається не тільки через положень про повністю пропорційну виборчу систему з відкритими списками на парламентських виборах, а й з-за зниження можливостей фальсифікації виборів, в тому числі, за допомогою системи електронного формату голосування і підрахунку.

Якщо розглядати світовий досвід, то форматів електронного голосування може бути кілька.

Повністю «віддалений» варіант, коли людина голосує зі свого персонального комп’ютера.

Голосування через «логін-пароль» в спеціальних електронних терміналах на виборчих дільницях. Також голосування на ділянці, але виборцю замість бюлетеня видається бланк зі штрих-кодом, відсканувавши який в електронному терміналі, людина голосує за свого кандидата.

І це змішані варіанти вище перерахованих форматів і сьогоднішнього формату «офлайн-виборів». Наприклад, можна голосувати з дому, і по штрих-коду на ділянці.

Насправді, в Україні вже впроваджені елементи онлайн-голосування: протоколи виборчих комісій подаються і онлайн і в форматі бланків з печаткою, а реєстр виборців ведеться в електронному вигляді.

Різні варіанти електронного голосування існують вже в досить великій кількості країн – серед них США, Бразилія, Швейцарія, Естонія, Бельгія, Великобританія, Франція, Філіппіни, Індія, Нідерланди, Португалія, Панама, Пакистан, Росія.

Втім, серед них недавно ще була Канада, яка згорнула такий експеримент.

Також серед них могла бути Німеччина, однак Федеральний конституційний суд заборонив онлайн-голосування, оскільки порахував, що така система не гарантує достатній мірі прозорості.

У Швейцарії електронне голосування було запущено в пілотному режимі в 8 кантонах і на зарубіжних виборчих дільницях, і уряд планує розширити цей досвід на всю країну.

У Бразилії так голосують вже з 1996 року, а для підвищення явки, електронні термінали для голосування встановлені навіть на вокзалах і зупинках громадського транспорту.

В Естонії, яка часто наводиться як еталонна країна в плані впровадження цифрових послуг, перейшла на електронне голосування в 2007 році. Ідентифікація виборця відбувається за допомогою ID-карти. Якщо людина має пристрій для її зчитування будинку, то може голосувати не виходячи зі своєї квартири. Сам зчитувач можна вільно купити, він стоїть кілька доларів. Пізніше голосувати стало можливо і з використанням системи MobilID.

Приклади таких різних країн показали, що у них не відбулося зростання фальсифікацій або продажу свого голосу, так само як і зломів системи хакерами.

Українці вже можуть дистанційно відкривати банківські рахунки, замовляти адміністративні послуги, за допомогою електронного підпису візувати бізнес-контракти, тисячі реєстраторів мають права доступу до державних реєстрів прав власності через які можна оформити корпоративні права та права на нерухомість.

Паспорт нового зразка виконаний у вигляді картки з чіпом – ось готовий інструмент для онлайн-голосування. Як і в Естонії, у нас працюють системи Mobile ID і Bank ID.

Тому всім виборцям можна створити електронні підписи, за допомогою яких вони зможуть голосувати з домашнього комп’ютера або якщо його не мають, через пристрої на ділянках для голосування (людина буде отримувати не паперовий бюлетень, а підходити до пристрою зі своїм електронним підписом, або папірцем зі штрих -кодом).

І проголосувати двічі вже не вийти, як і використовувати для голосування чужою бюлетень. Як і бюлетені з голосами за деяких кандидатів випадково не опиняться зіпсованими.

Та й самим громадянам стане зручніше голосувати, що може підвищити явку, а, значить, і легітимність виборів.

Економічне питання

165 млн гривень в 2019 році пішло на друк бюлетенів.

Термінал, який використовується в закладах громадського харчування, або ж у формі вуличного терміналу для поповнення рахунку коштує 15-20 тисяч гривень.

Таким чином, замість друку бюлетенів під одні вибори, можна закупити 8 250 терміналів для електронного голосування.

Виборчих дільниць на президентських виборах було 32 122. Таким чином, просто відмова від друку бюлетенів на одних загальнонаціональних виборах дозволяє обладнати хоча б одним терміналом більше чверті виборчих дільниць.

А також це економія на зарплаті працівників комісій, яких стане потрібно набагато менше. І витрати на зберігання бюлетенів протягом п’яти років, так як це документи суворої звітності.

Тому на першому етапі витрати на організацію електронних виборів перевищать витрати на організацію виборів в сьогоднішньому форматі. Однак вже дуже скоро держава почне економити.

Додатково до цього, «поголовна» діджіталізація суспільства дасть значний поштовх до розвитку економіки країни. Ще більше людей почне використовувати онлайн-канали для замовлення адміністративних послуг, укладення договорів і т.д.

Реалії

Однак в реаліях України – наше суспільство до цього не готове. Так само як депутати передають свої електронні картки для голосування в парламенті, так і прості громадяни будуть продавати свої електронні підписи. Вже зараз бачу оголошення в соцмережах і форумах «продаю / покупаю носій з електронним підписом». Особливо в сільських районах, де до сих пір місцями немає Інтернету, і люди охоче оформлять електронний підпис і відразу віддадуть його в користування іншій людині за кілька сотень гривень.

Цей момент вирішується впровадженням тільки формату з терміналами на виборчих дільницях і необхідності підтверджувати свою особистість членам комісії.

Незалежно від впровадження електронного голосування, Україні треба вводити реальні механізми протидії та покарання за підкуп виборців. Приклад цього року, коли в «сітках» опинилися мільйони людей, дуже показовий. А за вибори 2004 року, які навіть судом були визнані сфальсифікованими, так ніхто і не поніс покарання.

Перехід на електронне голосування повинен бути поступовим і його можна розбити на кілька етапів, провести пілотний проект і освітню кампанію для населення.

Юридично і технічно все може бути реалізовано в Україні. Буде не важко зробити пілотний проект на виборах в якомусь місті або ОТГ.

Приклад Естонії, де в 2005 році на місцевих виборах через Інтернет проголосували тільки близько 8% виборців, а в 2019 році на парламентських виборах з дому проголосували вже 44%.

Втім, перед переходом на онлайн-голосування не завадить хоча б провести перепис населення і провести ревізію реєстру виборців України. Адже за даними ЦВК в Україні 34,6 млн виборців без позначки «вибув». А ось за даними дослідників, на основі споживання електроенергії, хліба і борошна, в Україні реально проживає від 24 до 35 млн осіб (офіційні дані – 42 млн). Тобто кількість виборців може бути 20-29 млн чоловік.

TOP
sitemap
Структура сайту